Звіт про поїздку: блокпости, обстріл та люди, що чекають на Перемогу
Учора, 29 вересня, разом із волонтером Сергієм Косенком (на фото) вирушили до Середино-Будської громади, яку щодня обстрілюють орки. Сергій зібрав вантаж для військових та мешканців двох населених пунків. Мало який депутат чи волонтер, які були нагороджені на Сумщині під час війни, робить те, що робив та робить Сергій. Але це окрема історія.
ПОЇЗДКА І ЛЮДИ
У С-Буді до нас мали приєднатися дві машини супроводу, тому що ми були безпосередньо там, де будь-якої миті з посадки може вийти ДРГ або щось прилетіти зверху. На жаль, у хлопців з’явилися інші завдання цього дня, тому довелося їхати самим. Там же ми залишили вантаж для військових, ще частину вантажу з продуктами ми перевантажили і він вирушив до Старої Гути. Ми ж поїхали до Пигарівки. Нас супроводжувала мешканка Буди, яка показувала дорогу.
Коли їдеш дорогою, на якій вирви від снарядів, розумієш, що Суми і багато тих хто живе в цьому місті, вже забули, що таке війна. Були ділянки, які проїжджати треба було дуже швидко, але це майже неможливо, оскільки влада за багато років так і не спромоглася зробити там дорогу. Дороги там майже немає.
Люди зустріли нас привітно. Хоча їхній місцевий діалект багато для кого в Сумах здався б незвичним) Коли питали, що вам привезти наступного разу, відповідали «Привезіть нам мир».
Сам населений пункт дуже чистий, видно, що люди дбають про нього. Але як вони там мешкають, я не знаю. Школа не працює, Інтернету немає. Дітей там небагато, але я так зрозумів, зараз вони не вчаться. Магазин працює всього пару годин на день, але, як сказали місцеві жителі, у ньому практично нічого немає. І часто гуркіт прильотів.
ОБСТРІЛ
Ця місцевість відома грибами. І хоча нам казали, що краще не зупинятися на дорозі, ми все ж таки ризикнули хоч уздовж дороги глянути. Але як тільки ми вийшли з буса, несподівано з посадки з’явилися військові. Слава Богу, що наші. Нас попросили швидко поїхати, бо «Зараз буде приліт».
Ми від’їхали буквально 300 метрів та автобус несподівано заглух. Сергій перевіряв на комп’ютері у чому проблема. Прилад показував, що помилок немає, але мотор наполегливо не заводився. І тут ми почули три прильоти… За хвилину машина завелася. Містика…
Потім ми довідалися, що внаслідок обстрілу частина населених пунктів залишилася без електрики.
ПОСТИ
Мені часто доводиться проїжджати блок-пости. Але ось у цьому напрямку військові та поліція на постах дуже ввічливі. Запитували «Як справи?», «Чи все у вас добре?», бажали доброго дня. При цьому, звичайно, перевіряли документи, оглядали салон. Загалом виконували свою роботу. Пацанам з Ромнів варто навчитися такому відношенню не тільки до волонтерів, а й простим проїжджаючим.
Велике подяка таким людям, як Сергій та Katerina Andreeva Виктория Манько які допомагали йому формувати продуктові набори. Вони зробили велику справу. Поки є такі люди, ті, хто щодня живуть під обстрілами, мають надію…
Це далеко не всі фото.